Фото здалеку - то або автоматичний спуск фотоапарату, або люди, яких зустрічав по дорозі

Юра, стосовно коліс - різниця не особливо відчутна. Головне бажання, надійний вел, відповідне спорядження та достатній рівень фізичної підготовленості.

Місцеві реагували спокійно. Карпати на сьогодні, як і Крим - то розвинутий туристичний край. Тому ми для них,  в першу чергу, то туристи, на яких можна заробити і яких вони бачать там майже щодня.
Коли відповідав звідки їду, то на це чув їхнє місцеве: "Йоу, і це ти на ровері звідти преш?". Взагалі цей вираз "йо" у Закарпатській області означає напевно і "да", і ступінь захоплення типу "вау!" і ще багато чого. Коли вони (місцеві) швидко розмовлять, то зрозуміти їх важко. Їхня мова - то суміш української, угорської та австрійської мов. Я думаю, що то "йо" пішло від німецького "яа" - так.
Ночувати пропонували, звичайно, за гроші у приватних садибах. Зараз літо, не сезон, тому за 50 грн. можна знайти непогану кімнату.
На шару ніхто нічим не пригощав. Молоко купував по 5 грн. за літр, там воно смачнюще, на гірських травах.
Самі люди привітні, доброзичливі. Я не вперше у велопоході, тому скажу, що прості люди на Україні всюди нормальні - і у Криму, і на Сході, і на Заході, ніякої агресивності чи ворожості до себе я не відчував.
Найбільше вразило - це працелюбність людей. Я не побачив ні одного товстого (з надлишковою вагою) молодика чи чоловіка, всі працюють фізично. Важкий у них хліб і заведено так: дівчатка по закінченню школи їдуть вчитись далі і отримують вищу освіту, а хлопчики - одразу працювати. У Синєвирі я розмовляв з хлопчиною чотирнадцяти років, так він збирає гриби і трави і на їх продажу заробив собі на мотоцикл, одяг і мобілку. І так майже усі діти в сезон заробляють на ягодах, грибах і травах. Дорослі чоловіки або їдуть на заробітки, в основному до Чехії, або валять ліс.
А ще у гірських селищах дотримуються національних традицій і всі глибоко віруючі. Зелені свята у них тривали три дні, навіть магазини не працювали, а у тих, які були відкриті не було хліба, бо не пекли і не завозили.
Сам похід - то суцільна пригода: висока вологість, щодня дощ, мокрі ноги, різка зміна температури, перепади висот, подекуди відсутність доріг, замість яких тече річка і цією річкою треба підніматись на перевал 4 км.
Загалом відчуття свободи, море позитивних емоцій, адреналін і нарешті задоволення від того, що "я це зробив" - ось все те, заради чого варто їздити, чи ходити у походи!
Сподіваюсь у Вас вже виникло бажання приєднатись до туристичної спільноти і спробувати свої сили у велоподорожі? Я із задоволення поділюсь знаннями і досвідом велотуризму.

Радий, що зацікавив Вас веломандрівками. Сподіваюсь в майбутньому на збільшення своєї групи - на сьогодні це я і моя дружина.
Тепер по-порядку. Головна концепція підготовки до походів - то зменшення ваги перевозимого вантажу, чим менше райдер везе, тим дальше проїде і більше побачить. Звідси головний принцип - в дорогу берем не те, що необхідно, а те, без чого не можна обійтись. Все зводиться до мінімалізму у підборі спорядження.

Велосипед. Перед походом ТО: все, що змащується - змастити, перевірити всі зєднання, спиці тощо. За необхідності замінити гальмівні колодки. Не їхати на зношеній гумі.
Ремкомплект у мішечку:
- мультитул з набором шестигранників, вижимкою, ножем та викрутками;
- плоскогубці;
- ключ для педалей (якщо планується перевозити вел у потязі);
- запасний "петух";
- запасна камера та набір для заклейки;
- масло у тюбику від глазних (вушних, носових) крапель для змащування ланцюга;
- надфіль;
- комплект запасних колодок;
- запасні тросики гальм та перекидки;
- набір хомутів пластмасових;
- метизи;
- дріт мідний мякий;
- ізолента;
- щітка зубна, ганчірка.
Спорядження:
В якості укриття від дощу використовую тенти виробництва "Легковес": якщо подорожуємо вдвох, то розміром 3х3 м і вагою 600 г, якщо один - то 1,5х2,6 м вагою 350 г. Від комарів, мошок - або протимоскітна сітка вагою 400 г, або бівачний мішок - 250 г. Всього укриття - до 1 кг.
Спальник - пухова куілт-ковдра (без капішона) вагою 450 г з температурою комфорту до 5 0С. Придбав на  туристичному форумі у Сергія (Дока), він їх сам виготовляє.
Коврик - надувний матрасик NeoAir XLite американского виробника Thermarest товщиною 6,3 см, розмірами 183х51 см, вагою 350 г (правда дорогий зараза).
Кухня. Кастрюлька відповідної ємності - на одного не менше 0,5 л, вона ж і миска. Я використовую легкі китайські кружки з нержавійки 1 л чи 0,5 л, вони продаються на базарі недорого. Кружка пластикова без ручки. До кастрюльки та кружки - термочохли. Ложка шведської фірми Lite my fire. Ніж складний легкий. Газовий пальник та газ у балоні 230 г. Одного балона на 6-7 днів приготування їжі двічі на добу. Для економії часу та газу кипятиться вода та запарюється їжа.
Їжа. Це окрема тема для розмови, але коротко так. На сніданок вівсяні пластівці, сухе молоко, родзинки, сир твердий, кава. На обід - біля магазину все, що забажається, якщо автоном - то сало, сухарики (печиво галетне), шоколад. Карманне харчування - суміш горіхів (кешью, мигдаль, фундук), сухофруктів (родзинки, курага) та карамель М&M. Вечеря: каша гречана (вермішель мівіна рідко), сухі овочі, спеції, суха ковбаса, сир, печиво, чай, халва (щербет). Тобто  - вся їжа суха, не портиться, висококалорійна, компактна. За розкладкою виходить приблизно 500 - 600 г на день на одного.
Все це перевозиться у внутрішньорамній сумці (шили на замовлення по розміру рами), підсідільній сумці київського виробника Fast and light та у заплічнику 20-30 л.

Стосовно карпатського походу - він був не зовсім атономним - всюди є магазини для закупівлі продуктів. З дому брав їжі на першу добу та те, що не купиш у сільських магазинах: сухе молоко, суміш горіхів, сухофрукти, сухі овочі.

Отредактировано Oleksv (2013-07-05 11:29:54)