Позавчера в понедельник, проехался с утра в Старый город, посмотрел на небо 
и подумал, а не устроить ли себе моно покатушку, к Бакотоскому монастырю - подумать о жизни.
Взяв в попутчики дождь, отправился в дорогу.

В Кульчиевцах было сильное искушение повернуть назад.  Думаю, вот сфоткаю сейчас телевышку и домой.
К комфорту, телевизору, теплу и дивану. В ожидании хорошей погоды.

В объектив постоянно попадали  капли дождя, тому звиняйте за якість.
Наші Карпати -  Сурженці 

садиба Пілігрім - вабить 


на гарячий бульйон з пельменями я все ж таки купився.  До села Грушки, на шляху ніякої цивілізації.

Трохи нижче від цього бігборду, при при в`їзді в ліс, хтось з машини викинув купу сміття. Виродки

с. Грушка.

я майже на місці

На границе тучи ходят хмуро, Край суровый тишиной объят...

Туристична група з Києва, хтось під зонтами, хтось без, по болоту,
мокрі, та змерзші, вони понуро повертаються до свого автобуса.
Я включивши Ляпіс - Маніфест, їду їм на зустріч 

І ось я на місці














Фото на пам'ять. Мікрофібра вся мокра, немає навіть чим протерти  об'єктив.

За ради цього в таку погоду і їхалось

При погляді на цю ділянку дороги, згадаю слова Crazy - асфальтом ехать уныло... мне больше нравятся сложные техничные трассы 

Два рази, по дорозі назад, пробивав колесо. Став на СТО.

Така ось поїздочка.